Шовк

Вже багато тисяч років одним із найпопулярніших різновидів тканин є шовк. Ним оформлюють інтер'єри квартир і ресторанів, його везуть як сувенір із подорожей по далеких країнах, шовк — улюблений матеріал багатьох дизайнерів, та й навряд чи хто відмовиться від задоволення послати в спальні шовкове простирадло. Шовк по праву називають аристократом тканин. Згадайте казки, з чого було виткано вбрання Шехеразади, Попелюшки та Жаби-Царівни?

Батьківщиною шовку традиційно вважають Китай. Приблизно третім тисячоліттям до нашої ери датовано перші згадки про шовк. Знахідки ж самого матеріалу датують першим тисячоліттям — вже в ті часи китайські майстри під заступництвом дружини самого імператора виготовляли не просто шовк, а деякі його різновиди — газ, атлас і навіть парчу. Крім того, майстрам були відомі секрети фарбування тканини і художнього розпису. Шовк згадувався й у Біблії серед скарбів Вавилона.

У давнину шовк вважали дорого­цінністю, тому процес його виготов­лення був таємницею за сімома печатками. Всякому, хто її порушить, загрожувала страта. Не дивно, що цей матеріал могли носити тільки найба-гатші. Існував навіть вид шовку, який виготовляли спеціально для імпера­торської родини — тканину викладали на берег ріки, обмазували мулом і водо­ростями й витримували під сонцем 14 днів. Зроблений таким чином мате­ріал мав воістину унікальні цілющі влас­тивості — виліковував шкіру, котра страждала на різні захворювання. Втім, хоча Китай і довго мав монополію на виготовлення шовку, йому все ж не вда­лося зберегти свій секрет. Через деякий час про дорогоцінний матеріал дізнали­ся в Індії, Японії, а незабаром і в Європі. Кажуть, що секрет виготовлення шов­кової тканини видав або китайський чернець, який вивіз за межі країни кокон шовкопряда у своєму посоху, або китайська принцеса, котра вийшла заміж і вивезла кокон у своїй зачісці. 

Втім, зараз це вже не має значення. Появою шовку ми зобов'язані зовсім не заповзятливому ченцю чи кмітливій принцесі, а маленькій гусені метелика сімейства 
шовкопрядів, котрий і «мотає» нитку. У шовковичного черв'яка чудовий апетит. Все своє недовге життя, вдень і вночі, він їсть листя тутового дерева, якого за добу з'їдає стільки, скільки важить сам і навіть більше. Через якийсь час гусінь перестає їсти й входить у наступну стадію свого розвитку — починає плести кокон, який складається з однієї суцільної шовкової нитки завдовжки від 300 до 3000 метрів. А матеріалом для нитки слугує продукт, що виділяється залозами гусені. На цьому перший етап «видобутку» шовку можна вважати завершеним. Далі кокони сортують і починається другий, не менш трудомісткий, етап. Нитку, створену гусінню, потрібно розмотати і піддати подальшій обробці, наприклад, фарбуванню. З давніх часів для розмотування ниток використо­вували спеціальне пристосування, котре чимось нагадувало прядку. Кажуть, його придумала пряля Хуан Даопо, яка стала божественною покровителькою шовків­ництва. Отримані шовкові нитки і є тією
сировиною, із якої згодом виготовлять шовкові тканини. На словах усе виглядає досить просто. На ділі цей процес можна порівняти, мабуть, із розведенням якоїсь живності — стільки любові й турботи вкладається в культивування «дорогоцінних» гусеней.

Окрім культивованого шовку, існує й дикий шовк, який різниться за своєю фактурою та кольором. У цьому разі гусені живуть самі по собі, тобто ніхто спеціально не займається їхнім культи­вуванням. І отримують дикий шовк дещо іншим способом — нитку не розмотують із кокона, а зчісують. Таким чином, він більше нагадує льон або вовну. Дикий шовк відмінно всотує вологу й має гіпоалергенні властивості. Колір культи­вованого шовку від жовтого до сірого, дикого — зазвичай коричневий, багато залежить від листя, яким гусінь харчу­валася протягом свого життя. Але фахівці із шовківництва ствер­джують, що колір і фактура шовкової сировини залежить не тільки від листя, а й місцевості, в якій цю сировину виробляють. Наприклад, китайський шовк більш гладкий і блискучий, зазвичай кремового кольору, а італійський — жовтий. До речі, на ринку тканин дуже цінується шовк Узбекистану, кажуть, що деякі вироби, зроблені з місцевого шовку, можна стиснути до розмірів яблука. Все це, звісно ж, стосується натурального шовку. Існує й штучний шовк, який і до гусеней, і до коконів має дуже віддалений стосунок. Його роблять хімічним способом. Єдине, що об'єднує ці два види тканини — назва й деяка зовнішня схожість.
Через те, що шовк краще від інших матеріалів утримує тепло, його часто використовують як матеріал для постільної білизни. Існує твердження, що влітку шовкова постільна білизна прохолоджує, а взимку зігріває. Тому напередодні зими така білизна буде дуже доречною. І нехай вас не лякає можливість скотитися вночі з ліжка — купуйте білизну з неслизьких шовкових тканин, наприклад, із крепу чи мокрого шовку.
Шовки використовують не тільки для виготовлення предметів одягу
та домашнього ужитку. Останній писк дизайнерської моди — декорування інтер'єру шовковими тканинами. Причому не традиційних штор чи балдахінів, а, наприклад, для оздоб­лення стін і стель. Деякі різновиди шовкових тканин дуже вдало імітують штукатурку, створюючи таким чином екологічно чистий інтер'єр. Матеріал також застосовують у медицині — для виготовлення хірургічних ниток, у косметології — як матеріал для створення штучних нігтів чи складових засобів із догляду за волоссям. Натуральний шовк витримує високі температури, не токсичний і тому присутній навіть у військовій і авіаційній промисловості.
Розповідаючи про шляхетний матеріал, не можна не звернути увагу на вишивку та розпис на шовку. Ці два явища з'явилися практично одночасно. З давніх часів шовк розшивали зображеннями казкових
істот, різними рослинними орнаментами. Найчастіше це були дракони, фенікси, риби, метелики, палаци, пагоди, лотос і очерет, іноді вишивка повторювала зображення відомих картин. Забезпечені майстри використовували у своїх роботах срібні та золоті нитки, простий люд вишивав звичайними нитками, але обов'язково яскравих кольорів. Вишивкою прикрашали не тільки одяг, а й багато інших предметів ужитку — подушки, хустки, віяла, парасольки. Обов'язково вишивалися надліжкові пологи, котрі були частиною посагу нареченої, а також дитячі речі. Особливе значення мали вишивки на костюмах театральних акторів і священиків — у той час ці речі були для простих китайців ідеалом одягу. Майстри багато уваги приділяли орнаментам — практично на кожному костюмі вишивали малюнки-символи. Наприклад, трилапажаба означала багатство, метелики — щастя, птахи — свободу, лотос — вірність.
Особливої уваги заслуговує розпис по тканині, іменований батіком. Батік — це узагальнена назва різних видів розпису по тканині, але найчастіше для цих цілей використовують шовк. Вважається, що батік виник на індоне­зійському острові Ява, там і зараз носять одяг, розписаний вручну, і він набув дуже великої популярності.Деякі майстри досі використовують у своїй роботі стародавні технології, наприклад, малюють не фарбами, а рисовою пастою, котру наносять на тканину бамбуковими паличками. Як і у вишивці, у батіку в давні часи використовувалися символічні малюнки. Причому деякі з них були доступні лише вищим верствам суспільства, простим людям використання цих орнаментів катего­рично заборонялося. У ті часи розписом по тканині займалися винятково жінки, тільки з поширенням батіку в інших країнах над візерунками стали чаклувати чоловіки. З'явилися навіть майстерні,
обладнані спеціальними верстатами та штампами. Щоправда, у той час ці підприємства були справою ризико­ваною, і не кожен наважувався на такий бізнес. Нові візерунки не завжди знахо­дили свого покупця, і витрачені кошти можна було втратити за дві секунди.
Однак мистецтво розпису по шовку дійшло до наших днів і нітрохи не втратило своєї актуальності. Батік активно використовують не тільки в одязі, а й у декоруванні інтер'єру. А розписана річ може коштувати не менше, ніж сукня від знаменитого кутюр'є.
І наостанку:
— вже понад 50 століть шовк — найбільш затребуваний товар багатьох країн світу;
— до Другої світової війни в США із шовку робили панчохи. Коли почалася війна, весь шовк пішов на виготовлення парашутів, що дуже засмутило всіх
американських жінок. Тоді як замінник шовку було винайдено нейлон;
— закони ісламу забороняють мусульманським чоловікам носити шовк. Можлива причина — носіння шовку робить чоловіка женоподібним і екстравагантним;
— борці за права тварин теж сказали своє слово. На їхню думку, спосіб отримання шовку — є ні чим іншим,
як жорстоким поводженням із твари­нами. А все тому, що перед розмоту­ванням нитки кокони тутового шовко­пряда варять в окропі;
— «Тенетами ловлять птахів, а шовком — дівчат», — мудрість китайських правителів;
— у деяких країнах існують музеї шовку. Там представлено матеріали шовкової індустрії, починаючи з часів винаходу цієї тканини;
— туаль, шифон, крепдешин, атлас, креп-жоржет, жакард — усі ці тканини є різновидами шовку.
«Я хустку шлю таку, як ти хотіла: З тканини жовтої вона й тонка
безмежно Уважніше вдивись, вона на мене
схожа Жовта, як моє лице, і невагома,
наче тіло».
Цей вірш належить шаху і поету Бабуру, він написав його для своєї коханої, відправивши разом із посланням горіх. Коли дівчина відкрила шкаралупу, вона побачила шалю. Вгадайте, з чого її було виткано?

Оксана КУРІПКО